Тінь сонця-Козача могила

Ти віриш, що досі триває бій,
Що кров’ю полита сира земля,
Навіки спинився час, коли ти впав з коня.
Ти мабуть не бачив і не відчув
Мить, коли вічним сном заснув,
Востаннє побачивши ці вільні небеса.

Крізь сни та крізь мрії пройде твоя душа,
По росі промайне сльоза.
Твої сини та онуки триматимуть в серцях
Подвиг твій, він і вкаже шлях…

Ти віриш, та в серці вже щось не так:
Не тішить ні поле, ані байрак,
На дотик немає сил і встати вже ніяк…
Земля — то для тебе ярмо і гніт,
Бо вільне життя — то стрімкий політ,
Як вірити можна в попіл, коли так сяє Світ?

Крізь сни та крізь мрії пройде твоя душа,
Честь твоя збереже наш край.
Твої сини та онуки почують у серцях
Голос твій, він і вкаже шлях…

Навпростець до своїх
Споконвічних доріг,
Де вогнем гартувалося серце.
Будь таким, як ти є,
І не зраджуй себе!
Вирушай:
Б’є життя через край!
Вирушай!.. Вирушай!..

Козача могила — то біль степів,
Колиска бентежних нестримних снів,
Їй ніч свої сльози ллє та молиться трава.
Шуліка кружляє над нею, зве:
«Прийди і зі степом з’єднай себе!
Стану в пригоді, сину, як не забув мене…»

Навпростець до своїх
Споконвічних доріг,
Де вогнем гартувалося серце.
Будь таким, як ти є,
І не зраджуй себе!
Вирушай:
Б’є життя через край!
Вирушай:
Б’є життя через край!

Ти віриш, що досі триває бій,
Що кров’ю полита сира земля,
Навіки спинився час,
коли ти впав з коня…
коли ти впав з коня…

Leave a Reply

Украинская музыка