Часом буває так, що хочеш почути
Речі, яких б ніколи не знати.
I тягне за руку тебе в то мiсце,
Де думаєш краще б очей не мати.

Ти дивишся в кухнi на кран i воду,
А правда нi звiдки не виходить.
I дивляться в очi тобi знайомi,
I їхнi очi тобi говорять…

Спи собі сама,
Коли біля тебе мене нема.

Часом буває так, що в магазинi
Ти хочеш крикнути: «Ну в чому я винна».
Тебе окидають розумiючим оком,
I дуже болить, хоча й ненароком.

I ти ростеш, старiєш, вмираєш,
А тої правди так i не знаєш.
Боїшся її i вiд неї втiкаєш,
I в стiнах своїх ти одна засинаєш.

Спи собі сама,
Коли біля тебе мене нема.

Спи собi сама.